Вікторія Рощина – це ім’я, яке стало символом незламності та боротьби за правду. Вона була не просто журналісткою, а людиною, яка не боялася говорити про те, що болить. Народилася в Кривому Розі, виросла в простій родині, а її життя обірвалося в російському полоні, де вона пережила страшні катування. Ця стаття – про життя Вікторії Рощиної, її батьків, як вона потрапила в полон і чому її історія важлива для кожного з нас.
Біографія Вікторії Рощиної: від Кривого Рогу до фронтових репортажів
Вікторія Рощина з’явилася на світ 6 жовтня 1996 року в Кривому Розі – місті, де заводи гудуть, а люди міцні, як сталь. З дитинства вона була допитливою, любила читати й писати. Уже в 16 років Віка, як її називали друзі, почала працювати в місцевих газетах. Її цікавили не просто новини, а історії людей – тих, кого несправедливо образили, чиї права порушували. Біографія Вікторії Рощиної – це шлях дівчини, яка хотіла змінити світ словом.
У 2010-х вона пішла далі: співпрацювала з hromadske, Українською правдою, Радіо Свобода. Писала про складне – кримінал, корупцію в судах, порушення прав людини. Коли почалася війна в 2014 році, Вікторія Рощина не залишилася осторонь. А з повномасштабним вторгненням Росії у 2022 році стала військовою кореспонденткою. Її репортажі з Маріуполя, де вона розповідала про життя під обстрілами, читали тисячі людей. У 2022 році вона отримала нагороду від Міжнародного жіночого медіафонду за мужність. Віка не просто писала – вона жила своєю справою.
Батьки Вікторії Рощиної: сила родини
Батьки Вікторії Рощиної – прості люди, які дали їй любов до правди. Батько, Володимир Рощин, працював у промисловості Кривого Рогу. Він завжди пишався дочкою, хоч і хвилювався за неї. Каже, що Віка ще в школі сперечалася з учителями, якщо бачила несправедливість. Після її зникнення Володимир оббивав пороги всіх можливих організацій – від СБУ до міжнародних правозахисників. У 2024 році саме він отримав страшну звістку від росіян про смерть доньки. Він досі не вірить їхнім паперам і хоче, щоб тіло Віки повернули для гідного поховання.
Про маму Вікторії Рощиної відомо менше, але рідні кажуть, що вона була душею сім’ї. Родина трималася разом, і батьки завжди підтримували Віку в її журналістських мріях. Батьки Вікторії Рощиної пережили біль, який важко уявити, але вони продовжують боротися за пам’ять доньки. Їхня сила – це те, що робить історію Віки ще людянішою.
Як Вікторія Рощина потрапила в полон: перший і другий раз
Як Вікторія Рощина потрапила в полон – це історія про те, як журналісти ризикують життям заради правди. Уперше її схопили в березні 2022 року в Бердянську. Вона готувала репортаж про окупацію, коли її затримали ФСБ і російські військові. Ті 10 днів у полоні були пеклом: допити, погрози, спроби зламати. Але Віка не здалася. Після звільнення вона написала про все – як її тримали в холодній камері, як тиснули психологічно. Цей текст став доказом того, що росіяни роблять із журналістами.
Другий полон став фатальним. У липні 2023 року Вікторія Рощина поїхала на окуповану Запорізьку область. Вона хотіла показати, як живуть люди під окупацією. Її план був ризикованим: дістатися через Польщу та Росію до східних регіонів. 27 липня 2023 року вона востаннє написала рідним, що все гаразд. А 3 серпня зникла. Пізніше з’ясувалося, що її схопили на окупованій території. Як Вікторія Рощина потрапила в полон удруге, точно невідомо, але, ймовірно, її вистежили через її журналістську роботу. Росіяни відправили її спочатку до Бердянська, а потім – до Таганрозького СІЗО №2 у Ростовській області.
Катування Вікторії Рощиної: жахи Таганрозького СІЗО
Катування Вікторії Рощиної – це те, від чого стискається серце. У Таганрозькому СІЗО вона пережила пекло. Звільнені полонені розповідали, що Віка важила менше 30 кілограмів. Її били, катували струмом, різали ножем. На тілі були садна, крововиливи, зламані кістки. Вона скаржилася на біль у шлунку, слабкість, але лікаря не викликали. Росіяни ховали її від перевірок, переводячи в ізольовані камери. Катування Вікторії Рощиної були не просто фізичними – її ламали психологічно, морили голодом, принижували.
Вона трималася, як могла. Свідки кажуть, що навіть у такому стані Віка намагалася підтримувати інших полонених. Але її організм не витримав. Катування Вікторії Рощиної стали частиною системи, яку Росія використовує проти українців. У 2025 році розслідування показало, що в Таганрозі катують систематично. Там б’ють струмом, тримають у переповнених камерах без їжі й води. Віка стала однією з багатьох жертв, але її історія – голосна.
Смерть Вікторії Рощиної в полоні: трагедія, що сколихнула світ
Смерть Вікторії Рощиної в полоні стала відомою 10 жовтня 2024 року. Російське міністерство оборони надіслало батькові лист, що Віка померла 19 вересня 2024 року під час етапування з Таганрога до Москви. Вона була в списках на обмін – могла повернутися додому. Але Росія не виконала обіцянок. Тіло Вікторії Рощиної повернули в Україну 14 лютого 2025 року. Його позначили як “невстановлена особа чоловічої статі” з биркою “Рощина”. Експертиза показала жахливі деталі: зламане ребро, травма шиї, переломи, крововиливи. Деякі органи зникли – ймовірно, через розтин, який провели без дозволу родини.
Точну причину смерті встановити не вдалося, але українські слідчі вважають це воєнним злочином і умисним убивством. Смерть Вікторії Рощиної в полоні сколихнула світ. У Парижі, Празі, Києві пройшли акції пам’яті. Її ім’я стало символом боротьби за свободу слова.
Звільнення Тіла Вікторії Рощиної: шлях до правди
Звільнення тіла Вікторії Рощиної стало ще одним болючим етапом для її родини. У лютому 2025 року, після місяців переговорів, Росія передала тіло під час обміну загиблими. Але навіть тут не обійшлося без цинізму – тіло було без документів, із неправильною позначкою. Французькі експерти долучилися до розслідування, щоб з’ясувати деталі. Звільнення тіла Вікторії Рощиної дало рідним шанс попрощатися, але не принесло спокою. Батько Володимир досі вимагає покарати винних.
Спадщина Вікторії Рощиної: журналістика як боротьба
Вікторія Рощина залишила десятки статей про війну, окупацію, права людини. Її тексти читали в Україні й за кордоном. Вона писала про полонених, про Маріуполь, про тих, кого забули. У 2025 році проєкт Viktoriia Project, створений Forbidden Stories, продовжив її роботу. Вони опублікували розслідування про катування в російських тюрмах, використовуючи 3D-модель Таганрозького СІЗО. Фільм “Останнє завдання Віки” показав, якою була її боротьба.
У серпні 2025 року Вікторію Рощину посмертно нагородили орденом Свободи в Україні. У Празі вона отримала премію Homo Homini. У Києві на Байковому кладовищі з нею попрощалися сотні людей. Колеги згадують її як тендітну дівчину з величезною силою духу.
Чому історія Вікторії Рощиної важлива
Біографія Вікторії Рощиної – це не просто історія однієї людини. Це про те, як журналісти стають голосом тих, кого не чують. Батьки Вікторії Рощиної втратили доньку, але їхня боротьба за справедливість триває. Як Вікторія Рощина потрапила в полон – це нагадування про ціну правди. Катування Вікторії Рощиної показують, на що здатна Росія. Смерть Вікторії Рощиної в полоні – це заклик до світу не мовчати. Звільнення тіла Вікторії Рощиної – це крок до правди, але шлях до справедливості ще довгий.
Віка вірила, що правда переможе. Її репортажі, її мужність, її життя – це доказ. Вона залишила нам не лише статті, а й урок: не боятися говорити, навіть коли страшно. Світла пам’ять, Віко.