Олена Губанова, відома українська журналістка, стала черговою жертвою російської агресії, коли 23 жовтня 2025 року в Краматорську на Донеччині загинула від удару ворожого безпілотника. Разом з нею обірвалося життя оператора Євгена Кармазіна, її колеги по телеканалу Freedom. Ця трагедія потрясла українське медіасередовище та світову спільноту, адже Олена Губанова роками ризикувала життям, висвітлюючи правду про війну на сході України. Подія сталася на тлі ескалації російських атак на цивільну інфраструктуру, і вона підкреслює небезпеку для журналістів на фронті. У цій статті ми розберемо хронологію подій, біографію Олени Губанової, її внесок у журналістику, а також реакцію влади, колег та міжнародних організацій. Це не просто новина – це історія про відданість справі та ціну правди в часи війни.
Історія журналістів на Донбасі сповнена героїчних, але трагічних моментів. З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну у лютому 2022 року понад 130 медійників загинули, виконуючи професійні обов’язки. Олена Губанова була однією з тих, хто не відступав, попри постійну загрозу. Вона та Євген Кармазін працювали в найгарячіших точках Донеччини, фіксуючи злочини окупантів, евакуацію цивільних та подвиги захисників. Їхня смерть – це удар не лише по родинам та колегам, але й по свободі слова, яку росія систематично нищить. За даними Національної спілки журналістів України, з початку війни 19 журналістів загинули саме на роботі, а загальна кількість жертв серед медійників сягає 133, включаючи тих, хто став військовими.
Хронологія трагедії: що сталося з Оленою Губановою та Євгеном Кармазіним
Подія розгорнулася вранці 23 жовтня 2025 року в Краматорську, промисловому центрі Донецької області, що постійно перебуває під загрозою російських обстрілів. Знімальна група телеканалу Freedom, до якої входили Олена Губанова як кореспондентка, Євген Кармазін як оператор та ще один колега Олександр Количев, прибула на місце попередньої атаки. Напередодні, 22 жовтня, російські сили завдали удару по місцевій автозаправці, спричинивши пожежу та пошкодження інфраструктури. Журналісти мали намір зафіксувати наслідки цього нападу для репортажу.
За інформацією Донецької обласної військової адміністрації, група зупинилася на тій самій заправці, щоб заправити автомобіль з чітким написом “Преса”. Раптом російський безпілотник типу “Ланцет” – баражуючий боєприпас, відомий своєю точністю та руйнівною силою – вдарив безпосередньо по авто. Вибух став фатальним: Олена Губанова та Євген Кармазін загинули на місці від множинних травм. Третій член команди, Олександр Количев, отримав поранення та був госпіталізований у стані середньої тяжкості. Медики зазначили, що його стан стабільний, і він проходить лікування в місцевій лікарні.
Очільник Донецької ОВА Вадим Філашкін першим повідомив про трагедію в соціальних мережах, назвавши її “великою втратою для області”. Він підкреслив, що журналісти були на цивільному об’єкті та не становили загрози для ворога, але стали ціллю прицільного удару. Свідки події, місцеві жителі, описали момент як раптовий і жахливий: гучний вибух розірвав тишу ранку, а уламки розлетілися на десятки метрів. Поліція та рятувальники оперативно прибули на місце, евакуювали пораненого та огородили територію. Розслідування веде Служба безпеки України, яка кваліфікує напад як воєнний злочин проти журналістів.
Ця атака не поодинокий випадок. “Ланцет” – один з улюблених інструментів російських окупантів для точних ударів по цивільних цілях. За даними аналітиків, з початку 2025 року понад 500 таких дронів було зафіксовано на Донеччині, що призвело до десятків жертв серед мирного населення. У випадку з Оленою Губановою удар став можливим через відсутність ефективної протиповітряної оборони в тиловій зоні, де журналісти почувалися відносно безпечно. Експерти зазначають, що напис “Преса” на авто мав би захищати, але росіяни ігнорують Женевські конвенції, які забороняють атаки на медійників.
Біографія Олени Губанової: шлях від Єнакієво до фронтових репортажів
Олена Губанова, відома також під псевдонімом Альона Грамова, народилася 25 червня 1982 року в Єнакієво, Донецька область. Місто, де вона виросла, стало одним з перших осередків сепаратистського руху у 2014 році, що вплинуло на її вибір професії. З дитинства Олена мріяла стати журналісткою, надихаючись розповідями про чесне висвітлення подій. Після закінчення місцевого коледжу вона вступила до Донецького національного університету на факультет журналістики, але через ескалацію конфлікту на сході переїхала до Києва.
Кар’єра Олени Губанової почалася в 2005 році на регіональному радіо в Донецьку, де вона вела програми про культуру та соціальні проблеми. З 2010 року працювала ведучою на телебаченні, а після анексії Криму та початку війни на Донбасі перейшла до Freedom TV – незалежного каналу, присвяченого розслідуванням і фронтовим репортажам. Олена Губанова стала однією з ключових фігур у висвітленні подій на сході: її репортажі про окупацію Маріуполя, облогу Авдіївки та гуманітарну кризу в Бахмуті набрали мільйони переглядів.
У 2022 році, з початком повномасштабного вторгнення, Олена Губанова добровільно поїхала на фронт. Вона фіксувала евакуацію цивільних під обстрілами, інтерв’ю з захисниками та докази воєнних злочинів росії. Один з її найвідоміших матеріалів – серія репортажів про депортацію дітей з Донеччини, за які Freedom отримав нагороду від Міжнародної федерації журналістів. Олена була авторкою подкасту “Голоси фронту”, де розповідала історії звичайних українців на війні. Її стиль – простий, емоційний, без пафосу – робив матеріали близькими для аудиторії. За даними колег, Олена Губанова працювала без вихідних, часто ризикуючи життям, бо вірила: “Правда – наша єдина зброя”.
Особисте життя Олени Губанової трималося в таємниці через специфіку роботи. Відомо, що в неї є родина в Києві, з якою вона спілкувалася по телефону з фронту. Друзі згадують її як оптимістку з гострим почуттям гумору, яка завжди ділилася шоколадом з колегами в бліндажах. Її смерть стала шоком для багатьох, хто знав її як “незаперечну професіоналку”.
Євген Кармазін: незамінний оператор на передовій
Євген Кармазін, оператор з багаторічним стажем, був правою рукою Олени Губанової в багатьох репортажах. Народжений у 1985 році в Харківській області, Євген почав кар’єру в 2008 році на місцевому ТБ, знімаючи документальні фільми про промисловість Донбасу. З 2014 року приєднався до Freedom, де спеціалізувався на фронтовій зйомці. Його руки тримали камеру під градом куль у Широкиному та під артилерійськими обстрілами в Пісках.
Євген Кармазін відомий своєю майстерністю: він умів знімати динамічні сцени в екстремальних умовах, використовуючи дрони для оверв’ю та стабілізатори для плавних кадрів. Колеги називають його “невидимою силою” репортажів – без його зйомок матеріали Олени Губанової не мали б такого впливу. З початку війни Євген супроводжував десятки виїздів на Донеччину, фіксуючи руйнування в Слов’янську та Краматорську. Він також волонтерив, постачаючи екіпаж обладнання та бронежилети.
Смерть Євгена Кармазіна залишила порожнечу в команді Freedom. Головний редактор каналу зазначив: “Він був тим, хто тримав нас у кадрі, коли все падало”. Родина Євгена живе в Харкові, де він планував повернутися після ротації. Його внесок у журналістику – це тисячі годин архіву, які слугують доказами для Гааги.
Реакція на смерть Олени Губанової: від влади до світу
Новина про загибель Олени Губанової поширилася миттєво. Президент України Володимир Зеленський у своєму Telegram-каналі написав: “Журналісти – наші очі та голос. Смерть Олени та Євгена – це удар по правді. Росія заплатить за кожного”. Верховна Рада оголосила хвилину мовчання, а спікер Руслан Стефанчук назвав трагедію “атакою на свободу преси”.
Міжнародна спільнота відреагувала швидко. Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш засудив напад, наголосивши на захисті медійників. Міжнародна федерація журналістів (IFJ) додала Олену Губанову та Євгена Кармазіна до списку жертв, вимагаючи розслідування. Репортери без кордонів (RSF) опублікували заяву: “Це 19-й журналіст, убитий росією в Україні. Ми вимагаємо справедливості”. У соцмережах з’явилися хештеги #JusticeForOlena та #StopKillingJournalists, з тисячами постів від колег і глядачів.
В Україні жалобу висловили всі великі медіа: Суспільне, 1+1, ICTV. Колективи Freedom скасували ефіри, присвятивши їх пам’яті загиблих. У Краматорську місцеві жителі запалили свічки біля місця трагедії, а волонтери зібрали кошти на підтримку родин.
Значення роботи Олени Губанової для висвітлення війни
Робота Олени Губанової мала величезний вплив на сприйняття війни. Її репортажі про окупацію Донеччини розкривали масштаби гуманітарної катастрофи: від руйнування шкіл до примусової мобілізації. У 2023 році її матеріал про евакуацію з Бахмута отримав премію від Українського інституту преси. Олена Губанова часто говорила: “Ми не герої, ми просто показуємо, що відбувається”. Але її зйомки стали основою для звинувачень росії в МКС.
У контексті сучасної війни, де дезінформація – ключова зброя, внесок Олени Губанової неоціненний. Вона документувала понад 200 злочинів, включаючи тортури полонених та обстріли цивільних. Її архіви тепер слугуватимуть для трибуналів. Смерть підкреслює потребу в кращому захисті журналістів: від бронежилетів до зон безпеки.
Наслідки для медіа та уроки з трагедії
Трагедія з Оленою Губановою вплине на українські медіа. Freedom оголосив конкурс на її посаду, але з акцентом на безпеку: нові правила виїздів утрьох. НСЖУ закликає посилити протидроновий захист у тилу. Міжнародні партнери обіцяють гранти на обладнання.
Для суспільства це нагадування: війна не обходить журналістів. Реакція на смерть Олени Губанової мобілізувала підтримку преси, з петиціями про визнання медійників учасниками бойових дій.
Інші новини: Наслідки нічної атаки на Київ 22 жовтня: Ольга Стефанішина, Ірина Хоменко про жертви та руйнування