Ніколя Саркозі, французький політик, який став символом динамічного лідерства, народився 28 січня 1955 року в Парижі в сім’ї угорського іммігранта Поля Саркозі де Надь-Боча та французької матері Андрі Булла. Його повне ім’я – Ніколя Поль Стефан Саркозі де Надь-Боча – відображає аристократичні корені батька, який втік від комуністичного режиму в Угорщині після Другої світової війни. Ніколя Саркозі ріс у передмісті Парижа, де стикався з труднощами іммігрантської родини, що формувало його характер: наполегливість і амбіції стали основою його кар’єри. Навчався в престижному Інституті політичних досліджень у Парижі, де здобув ступінь з політології, а згодом – магістратуру з приватного права та адвокатську практику. Ці роки заклали фундамент для входу в політику, де Ніколя Саркозі швидко проявив себе як енергійний реформатор.
Політична кар’єра Ніколя Саркозі: перші кроки
Ранні роки Ніколя Саркозі були позначені сімейними негараздами: розлучення батьків у 1966 році вплинуло на його світосприйняття, роблячи його більш самостійним. У 17 років він брав участь у шкільних дебатах, а до 20 приєднався до молодіжного крила партії Гасконад у складі Союзу за французьку демократію. У 1977 році, у віці 22 років, Ніколя Саркозі став мером Невії-сюр-Сен, наймолодшим у Франції. Ця подія стала трампліном: у 1983 він увійшов до Генеральної ради департаменту О-де-Сен, а згодом – до Національних зборів. У 1993 Ніколя Саркозі прославився, звільнивши заручників від “людської бомби” в дитячому садку Невії, що принесло йому національну популярність. Цей вчинок підкреслив його харизму та готовність до ризику.
Політична кар’єра Ніколя Саркозі: шлях до влади
Політична кар’єра Ніколя Саркозі у 1990-х стрімко розвивалася: він був міністром бюджету в уряді Едуара Балладюра у 1993-1995, а в 1997 став спікером Національних зборів. Після поразки правих у 1997 Ніколя Саркозі очолив партію RPR, реорганізувавши її в Союз за народний рух (UMP) у 2002. Як міністр внутрішніх справ у 2002-2004 та 2005-2007, він жорстко протистояв безладам, зокрема після заворушень 2005 у передмістях Парижа, де його фраза “очистити з кіркою” викликала суперечки. У 2004 Ніколя Саркозі обіймав посаду міністра фінансів, просуваючи економічні реформи для скорочення дефіциту. Цей період закріпив його образ “жорсткого хлопця” політики.
Президентство Ніколя Саркозі 2007-2012
Президентство Ніколя Саркозі з 2007 по 2012 стало вершиною його кар’єри. Перемога на виборах 2007 з 31% голосів у першому турі та 53% у другому зробила його наймолодшим президентом П’ятої Республіки. Ніколя Саркозі запровадив “руму” – активну дипломатію, що посилила роль Франції в ЄС, зокрема у лібійській кризі 2011 проти Каддафі. Економічно він провів пенсійну реформу 2010, підвищивши пенсійний вік до 62 років, та реформу праці. Зовнішня політика включала повернення до військової структури НАТО у 2009 та активну роль у G20. Проте криза 2008 підірвала популярність: безробіття зросло, борг досяг 90% ВВП. У 2012 Ніколя Саркозі програв Франсуа Олландові з 48% голосів.
Лівійський скандал Ніколя Саркозі та ув’язнення 2025
Після президентства Ніколя Саркозі залишався активним: у 2014-2016 очолював Republicans, але програв у 2017. Юридичні проблеми наростали: у 2021 засуджений до трьох років (один – браслет) за корупцію у справі про прослуховування, апеляція відхилена у 2023. У лютому 2024 вирок у справі Бігмаліон пом’якшено до шести місяців. У вересні 2025 Ніколя Саркозі отримав п’ять років за злочинну змову в лівійському фінансуванні кампанії 2007, де нібито Каддафі надав 50 млн євро. Суд визнав змову, але виправдав за корупцією. 21 жовтня 2025 Ніколя Саркозі увійшов до в’язниці La Santé, ставши першим екс-президентом Франції за ґратами після Другої світової.
Дружина Ніколя Саркозі Карла Бруні
Сімейне життя Ніколя Саркозі привертало увагу: три шлюби відображають його еволюцію. Перший – з Марі-Домінік Кульйолі у 1982, розпався у 1996. Другий – з Сесілією Чіганер-Альбеніз у 1996, завершився у 2007. Третій – з Карлою Бруні у 2008 – став культовим. Карла Бруні, народжена 1967 у Турині, модель для Dior і Chanel, співачка з альбомами як No Promises (2007), стала першою леді. Вона підтримувала Ніколя Саркозі у кризах, зокрема у 2025, супроводжуючи до воріт в’язниці La Santé, тримаючись за руки. Її Instagram-пости з хештегом #hatewillnotwin набрали мільйони переглядів.
Діти Ніколя Саркозі: П’єр, Жан, Луї, Джулія
Діти Ніколя Саркозі від трьох шлюбів – важлива частина його життя. Від першого шлюбу – П’єр (1985), діджей, відомий як DJ Mosey, і Жан (1987), радник мера Парижа. Від другого – Луї (1997), актор і кандидат у мери Ментону. Від Карли Бруні – Джулія (2011), школярка, яка йшла попереду під час прощання 2025. Діти Ніколя Саркозі підтримали батька: П’єр і Жан організували мітинги, Луї виступав у ЗМІ, Джулія була з родиною біля в’язниці.
Реакція суспільства на ув’язнення Ніколя Саркозі
Реакція суспільства на ув’язнення Ніколя Саркозі 21 жовтня 2025 була поляризованою. Сотні прихильників зібралися біля дому в 16-му окрузі Парижа, скандували “Ніколя, Ніколя!”, співали Марсельєзу, тримали плакати “Сміливості, Ніколя, повертайся скоро!”. Карла Бруні поділилася фото в Instagram, наголошуючи на любові. Політики правого крила, як Лоран Вакар і Ерік Цемур, назвали вирок “судовим скандалом”, порівнюючи з Дрейфусом. Президент Макрон зустрівся з Ніколя Саркозі за день до, висловлюючи солідарність. Ліві та Mediapart святкували справедливість. Опитування показують: 61% вважають вирок законним, 72% засуджують атаки на суддів. У X пости від @AFP і @BFMTV фіксують протести, крики ув’язнених “Ласкаво просимо, Саркозі!”.
Умови утримання Ніколя Саркозі у в’язниці La Santé
У в’язниці La Santé Ніколя Саркозі перебуває у VIP-секції: камера 9 м² з ліжком, холодильником, телевізором, душем. Дозволена одна година прогулянки щодня під наглядом. Візити – тричі на тиждень, Карла Бруні планує щотижневі візити з домашньою їжею. Ніколя Саркозі взяв книги: “Граф Монте-Крісто” Дюма та біографію Ісуса. Адвокати готують апеляцію на 2026, сподіваючись на пом’якшення.
Інші новини: Карла Бруні розповіла про ув’язнення чоловіка Ніколя Саркозі