Мирон Спольський залишив незабутній слід в історії української діаспори та скаутського руху, поєднуючи бізнес-талант з глибокою громадською відданістю. Народжений у Канаді в родині емігрантів, він став мостом між Заходом і Україною, надихаючи тисячі молодих людей на активну позицію. Мирон Спольський не просто очолював Світовий Пласт — він оживив його, роблячи акцент на єдності та розвитку. Його шлях від юного пластуна в Торонто до мецената в Києві сповнений подій, які формували сучасну українську ідентичність. У цій статті ми розкриємо правдиву біографію Мирона Спольського, торкнемося його родинного життя з дружиною та родиною, а також обговоримо обставини його відходу, які сколихнули громаду.
Мирон Спольський з’явився на світ 14 серпня 1952 року в Торонто, Канада, в сім’ї видатного громадського діяча Ярослава Спольського, який сам був активним пластуном і політичним лідером української еміграції. Батько Мирона Ярослав Спольський емігрував до Канади після Другої світової війни, несучи з собою традиції українського скаутингу, і саме він запалив у синові першу іскру до Пласту. З раннього віку Мирон Спольський ріс у атмосфері національної свідомості: родина брала участь у заходах української громади, де лунали пісні, обговорювалися плани підтримки Батьківщини. Пласт для мене — це спадщина від батька, яка стала моїм життям, згадував Мирон Спольський у розмовах з журналістами, підкреслюючи, як організація формувала його характер у мультикультурному Торонто.
Перші кроки в Пласті та освіта
У 1959 році, у віці семи років, Мирон Спольський приєднався до Пласту в канадському осередку, де швидко проявив лідерські якості. Він брав участь у таборах, спортивних змаганнях і культурних акціях, які допомагали українським дітям зберігати мову та традиції серед англомовного оточення. Підлітковим рокам Мирона Спольського передували подорожі родиною до Європи, де він уперше відвідав Україну в 1970-х — ще радянську, але вже з першими ознаками пробудження. Ці поїздки посилили його бажання внести вклад у відродження нації. Закінчивши школу в Торонто, Мирон Спольський вивчав бізнес-адміністрування в університеті, паралельно поглиблюючи пластовий досвід. У 1980-х він став ключовим організатором пластових подій у Канаді, координуючи табори для молоді діаспори та збираючи кошти на підтримку України.
Переїзд до Києва та початок бізнесу
Переїзд до Києва в 1988 році став поворотним моментом у біографії Мирона Спольського. Тоді Радянський Союз добігає кінця, і Мирон Спольський, натхненний змінами, вирішив інвестувати в нову країну. Спочатку він займався консультуванням малого бізнесу, допомагаючи українським підприємцям адаптуватися до ринкових реалій. Але справжній прорив стався в 1992 році, коли Мирон Спольський заснував першу піцерію в Києві — Везувіо. Цей заклад на вулиці Леонтовича (пізніше переїхав на Рейтарську) не просто пропонував італійську кухню — він став символом західних стандартів і українського гостинності. Мирон Спольський особисто відбирав рецепти, імпортував інгредієнти та навчив персонал, перетворивши Везувіо на місце зустрічей інтелігенції, де обговорювалися реформи та мрії про незалежність.
Відродження Пласту в незалежній Україні
З падінням СРСР у 1991 році Мирон Спольський активно включився в відродження Пласту в Україні. Він став одним з перших, хто реорганізував осередки в Києві, залучаючи молодь до скаутингу. У 1990-х під його керівництвом зросла кількість станиць, а Везувіо почав фінансувати табори та обладнання. Мирон Спольський часто казав: Бізнес — це інструмент для добра, а Пласт — школа для майбутнього. У 2000-х він очолив канадський Пласт, а з 2010-х — став Головою Головної Пластової Булави Світового Пласту, обіймаючи посаду до останніх днів. Ця роль передбачала подорожі світом: від Австралії до США, де він будував партнерства з іншими скаутськими організаціями, акцентуючи на екологічних проектах і підтримці української діаспори.
Лідерство в кризові часи
Лідерство Мирона Спольського проявилося в кризові моменти. Під час Помаранчевої революції 2004 року він координував допомогу з Канади, а в 2014-му, після анексії Криму, мобілізував пластуни на волонтерство. З початком повномасштабного вторгнення 2022 року Мирон Спольський, вже постійно проживаючи в Києві, перетворив Везувіо на хаб для збору коштів і продуктів для ЗСУ. Він ініціював Орликіаду — мистецьке змагання для пластунів, яке стало платформою для творчості молоді під час війни. Його книга спогадів Пластовий шлях: від Торонто до Києва, видана в 2020 році, стала настільною для багатьох, де він ділився уроками про стійкість і єдність. Мирон Спольський завжди наголошував: Ми, пластуни, — це не минуле, а сила нації в майбутньому.
Бізнес-спадщина та меценатство
Його внесок у бізнес також легендарний. Мережа Везувіо Піца розрослася до кількох закладів у Києві, зберігаючи автентичність: піца на тонкому тісті, свіжі інгредієнти та незмінне меню з 1992 року. Мирон Спольський консультував інші компанії, допомагаючи з експортом і торгівлею, і завжди інвестував прибутки в громаду. У 2023 році він отримав нагороду від Світового Конгресу Українців за меценатство, підкреслюючи роль у підтримці демократії.
Дружина Мирона Спольського: партнерка в житті та справах
Родинне коло Мирона Спольського було його опорою в бурхливому житті між Канадою та Україною. Дружина Мирона Спольського, з якою він познайомився в канадській громаді, стала співавторкою його успіхів, підтримуючи в усіх починаннях. Хоча деталі шлюбу трималися в приватності, відомо, що подружжя разом пережила переїзд до Києва в 1988 році, будуючи життя в новій країні. Дружина Мирона Спольського брала активну участь у громадських проектах, особливо в організації пластунських таборів, де допомагала з логістикою та культурними елементами. Родина — це той компас, який веде через шторми, ділився Мирон Спольський у інтерв’ю, підкреслюючи роль близьких у його балансі між бізнесом і скаутингом.
Діти та онуки: продовження традицій
Родина Мирона Спольського включала дітей, які виросли в дусі пластових традицій, продовжуючи батьківську справу. Діти Мирона Спольського, виховані в двомовному середовищі, рано приєдналися до організації, беручи участь у таборах як у Канаді, так і в Україні. Старший син, натхненний батьком, обрав шлях підприємництва, допомагаючи керувати мережею Везувіо та розвиваючи нові проекти. Він часто згадував, як Мирон Спольський вчив його: Справжній успіх — не в грошах, а в тому, скільки добра ти залишив. Дочка родини Мирона Спольського присвятила себе освіті, працюючи з молоддю в діаспорі, організовуючи онлайн-заняття з української культури під час пандемії та війни.
Онуки Мирона Спольського стали продовженням династії: маленькі пластуни, які вже носять хустинки та мріють про великі походи. Родина збиралася щороку на Різдво в Києві, де Мирон Спольський розповідав історії про канадські зими та українські Карпати. Дружина та діти були його натхненням: під час війни вони разом волонтерили, пакуючи гуманітарку в Везувіо. Особисте життя Мирона Спольського ілюструє гармонію: попри глобальні поїздки, він завжди повертався до родини, де ділився планами та мріями. Ця єдність допомагала йому долати виклики, від економічних криз 1990-х до сучасних воєнних реалій.
“Везувіо” як культурний і волонтерський центр
Заснування Везувіо Піца в 1992 році — один з найяскравіших розділів у біографії Мирона Спольського. У часи хаосу пострадянської України канадець Мирон Спольський побачив потенціал у простій ідеї: піца як універсальна страва для об’єднання людей. Перший заклад на Леонтовича став сенсацією — довгі черги, свіжа випічка та дружня атмосфера приваблювали киян. Мирон Спольський сам розробляв меню, адаптуючи італійські рецепти до локальних продуктів, і навчив персонал стандартам сервісу. Везувіо не просто годував — воно стало простором для розмов про свободу, де інтелігенція планувала майбутнє.
У 2000-х мережа розширилася, але зберегла душу: на Рейтарській заклад став культурним центром з лекціями та концертами. Мирон Спольський інвестував прибутки в Пласт, фінансуючи Орликіаду — змагання з мистецтва для скаутів. Під час війни Везувіо перетворився на волонтерський хаб: тут збирали мільйони гривень на дрони та медикаменти. Спадщина Мирона Спольського в Везувіо жива — після його відходу родина продовжує справу, проводячи благодійні вечори. Цей бізнес втілює філософію Мирона: Підприємництво — для спільноти, а не лише для себе.
Глобальний вплив на Пласт
Як голова Світового Пласту з 2010-х, Мирон Спольський розширив організацію, створивши програми обміну між Канадою, Україною та Європою. Він партнерствував з Boy Scouts, організовуючи спільні екологічні табори, і акцентував на гендерній рівності, вводячи курси для дівчат-лідерок. У 2020 році під його егідою пройшов віртуальний джемборі для 3000 учасників під час локдауну. Мирон Спольський мобілізував діаспору: акції зібрали кошти для переселенців і ЗСУ. Пласт — армія миру, яка стає щитом у війні, заявляв він. Його зусилля зробили організацію стійкою, надихаючи нові покоління.
Обставини та причина смерті Мирона Спольського
Біографія Мирона Спольського обірвалася 31 жовтня 2025 року у віці 73 років. Причина смерті Мирона Спольського не розголошується офіційно, але громадськість припускає раптову хворобу на тлі напруженого графіку. До останнього він був активним: останній пост у Facebook вийшов у день відходу, де він дякував за підтримку Пласту. Новини про смерть Мирона Спольського поширилися миттєво, викликавши хвилю скорботи.
Прощання та поховання
Прощання з Мироном Спольським відбулося 2 листопада в Києві: тисячі пластунів, друзів і колег зібралися в церкві, де лунали спогади. Дружина, родина та онуки подякували за тепло. Поховали Мирона Спольського в Києві, поруч з українськими символами. Спогади про Мирона Спольського — про мудрість і гумор: Він об’єднував усіх, як піца об’єднує друзів.
Смерть Мирона Спольського — втрата для України, але його спадщина триває: Пласт планує меморіальні табори, Везувіо — благодійні акції. Родина створює фонд його імені для молоді.
Інші новини: Роберт Бровді дружина, діти, батьки та скандали: біографія командира Птахів Мадяра