Лариса Кадирова, видатна українська актриса театру та кіно, Народна артистка України та лауреатка Шевченківської премії, залишила помітний слід в українській культурі. У 2025 році її ім’я знову опинилося в центрі уваги через несподіване звільнення з Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, де вона пропрацювала понад 30 років. Лариса Кадирова не лише блискуча виконавиця ролей, а й засновниця Міжнародного фестивалю моновистав “Марія”, натхненного її легендарною роллю. У цій статті ми детально розглянемо Лариса Кадирова біографія, її творчий шлях, сімейне життя та скандал з звільненням, а також ключові ролі, як Лариса Кадирова роль Марії Заньковецької.
Ранні роки: народження та евакуація Лариси Кадирової
Лариса Кадирова народилася 10 вересня 1943 року в Ташкенті, куди її родина евакуювалася під час Другої світової війни. Лариса Кадирова біографія починається з драматичних сторінок: її мати, щоб врятувати сім’ю від репресій, вирішила переїхати в Україну ще до закінчення війни. Мати Лариси, яка мала вищу освіту, працювала на різних роботах, аби забезпечити дітей. Дитинство актриси пройшло в умовах післявоєнної бідності, але з сильним акцентом на культуру та освіту.
У 1950-х родина повернулася до Львова, де Лариса Кадирова вступила до драматичної студії при Театрі імені Марії Заньковецької. Там вона вперше відчула покликання до сцени. Лариса Кадирова згадувала в інтерв’ю, що театр став для неї порятунком від реалій радянської дійсності. У 1960-х вона продовжила освіту в Київському державному інституті театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого, де вивчала акторську майстерність. Цей період сформував Лариса Кадирова як професіоналку, готову до викликів радянської сцени.
Сімейне оточення грало ключову роль: мати Лариси Кадирової прищепила любов до української літератури та театру, попри переслідування за національність. Батько, етнічний татарин, залишився в тіні, але його стійкість надихала. Лариса Кадирова біографія в ранні роки – це історія виживання та прагнення до мистецтва в часи тоталітаризму.
Початок кар’єри: перші ролі та переїзд до Львова
Після закінчення інституту в 1969 році Лариса Кадирова повернулася до Львова та приєдналася до трупи Театру імені Марії Заньковецької. Тут почався її злет: перші ролі в класичних п’єсах, як “Лісова пісня” Лесі Українки, де вона грала Мавку. Лариса Кадирова роль Марії Заньковецької з’явилася пізніше, але вже в львівському періоді актриса відточила майстерність моновистав.
У 1970-х Лариса Кадирова знялася в кількох фільмах, зокрема в “Десь там” (1979), де її драматична гра привернула увагу. Переїзд до Києва в 1993 році став поворотним: запрошення до театру імені Івана Франка відкрило нові горизонти. Лариса Кадирова біографія в цей час – це баланс між театром та кіно, де вона зіграла понад 50 ролей.
Актриса активно займалася педагогікою: з 1990-х викладала в Національній музичній академії України імені П.І. Чайковського, де готувала акторів до майстерності. Лариса Кадирова підкреслювала важливість дерусифікації в освіті, критикуючи радянські залишки в назвах установ.
Творчий пік: моновистави та фестиваль “Марія”
Лариса Кадирова прославилася моновиставами, які стали її візитівкою. У 1998 році вона поставила “Марію Заньковецьку” – моновиставу за мотивами життя видатної актриси, яку грала понад 600 разів. Лариса Кадирова роль Марії Заньковецької – це не просто імперсонація, а глибоке втілення долі української театральної легенди, за яке в 2001 році отримала Шевченківську премію.
У 2005 році Лариса Кадирова заснувала Міжнародний фестиваль моновистав “Марія”, який щорічно збирає митців з України та світу. Фестиваль став платформою для молодих талантів, підкреслюючи жанр моновистави як форму інтимного діалогу з глядачем. Лариса Кадирова біографія тісно пов’язана з цим проектом: вона не лише засновниця, а й кураторка, яка в 2025 році планувала ювілейну 20-ту едіцію.
Інші ключові роботи: “Кайдашева сім’я” (2000-і), де Лариса Кадирова втілила Марусю – сатиричний портрет побуту, та “Жінка з Атлантиди” (2010-і). У кіно – ролі в “Сьомий син сьомого сина” (1990) та сучасних проектах. Лариса Кадирова роль Марії Заньковецької залишається культовою, з гастролями по Європі та США.
Сімейне життя Лариси Кадирової: шлюб та діти
Лариса Кадирова одружилася в 1970-х з театральним діячем, з яким прожила понад 40 років. Їхній шлюб став опорою в кар’єрі: чоловік підтримував її під час переїздів та постановок. Лариса Кадирова діти – це дві дочки, народжені в 1970-х та 1980-х. Старша дочка обрала педагогіку, молодша – мистецтво, продовжуючи традицію матері.
Сім’я Лариси Кадирової пережила важкі часи: розлучення в 2000-х, але актриса зберегла теплі стосунки з дочками. Лариса Кадирова біографія включає материнство як джерело натхнення: ролі матерів у виставах, як у “Кайдашевій сім’ї”, відображають її досвід. Онуки – радість пізніх років, з якими вона ділиться історіями про театр.
У інтерв’ю 2025 року Лариса Кадирова зазначила: “Сім’я – це мій другий театр, де кожна роль – на віру”. Лариса Кадирова діти та сім’я – тема, яку актриса тримає приватною, але в контексті біографії це фундамент її стійкості.
Звільнення з театру Франка: скандал 2025 року
У жовтні 2025 року Лариса Кадирова шокувала публіку новиною про звільнення з театру імені Івана Франка після 32 років служби. Наказ підписав тодішній генеральний директор Михайло Захаревич, без пояснень чи ролей для актриси. Лариса Кадирова звільнення з театру Франка 2025 стало темою дискусій: вона відмовилася підписувати документ заднім числом, наголосивши на несправедливості.
За словами Лариси Кадирової, попри статус Народної артистки, вона не отримувала ролей від художніх керівників, що призвело до конфлікту. Актриса провела паралель з долею Захаревича, який незабаром втратив посаду: “Те, як він вчинив, наздогнало його самого”. Лариса Кадирова звільнення з театру Франка 2025 – не полюбовне розставання, а результат внутрішніх інтриг.
Актриса заявила: “Я для себе закрила театр Франка”, але продовжує викладати та працювати в “Сузір’ї”. Скандал підняв питання про повагу до ветеранів сцени в українському театрі.
Ролі в театрі Франка: внесок Лариси Кадирової
У театрі Франка Лариса Кадирова зіграла ключові ролі, як у “Украденому щасті” (Карена), де її драма розкрила теми кохання та зради. Лариса Кадирова біографія тісно пов’язана з франківською сценою: з 1993 року вона була оплотом класики, поєднуючи моновистави з ансамблевими постановками.
У 2000-х – роль у “Тев’є-Тевель” за Шолом-Алейхемом, де Лариса Кадирова втілила Голду – матір’ю, що бореться за сім’ю. Її гра отримала визнання на фестивалях. Лариса Кадирова роль Марії Заньковецької переносилася на франківську сцену, де актриса гастролювала з моновиставою.
Внесок Лариси Кадирової – у збереженні української драматургії: вона лобіювала постановки за творами Лесі Українки та Івана Франка. Навіть після звільнення актриса планує колаборації з театром.
Педагогічна діяльність та фестиваль “Марія”
Лариса Кадирова – педагог з 1980-х, викладаючи в консерваторії. Вона критикує радянські назви, підтримуючи дерусифікацію. Фестиваль “Марія”, заснований у 2005, – її гордість: у 2025 році 20-та едіція збере понад 50 учасників з 10 країн.
Лариса Кадирова біографія як організаторки – це просування моновистави як жанру. Фестиваль став майданчиком для дискусій про жіночу долю в театрі, натхненний Заньковецькою.
Інші новини: Дмитро Антонюк диригент: біографія, дружина, діти та причина смерті