Олександр Курсик помер 26 лютого 2026 року, залишивши глибокий слід у серцях рівнян. Відомий журналіст, громадський діяч, депутат Рівненської міської ради кількох скликань та військовослужбовець Збройних Сил України пішов у вічність після важкої боротьби за життя. Сумна звістка швидко поширилася містом, викликавши хвилю співчуттів від колег, побратимів, політиків та простих мешканців. Його смерть стала справжньою втратою для Рівного, де Олександр завжди залишався активним захисником інтересів громади.
Народився Олександр Васильович Курсик 1 жовтня 1985 року в селі Срібне Радивилівського району Рівненської області. Він виріс у родині військовослужбовця, що вплинуло на його характер та подальші вибори. З дитинства проявляв інтерес до суспільного життя, журналістики та політики. Після школи вступив до Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука в Рівному, де отримав вищу освіту. Пізніше продовжував навчання в Острозькій академії на аспірантурі.
Біографія Олександра Курсика: від журналіста до захисника України
Шлях Олександра Курсика розпочався в медіа. Він працював журналістом у місцевих виданнях, зокрема співзасновником сайту ЧаРівне.info. Його матеріали завжди відзначалися гостротою, об’єктивністю та турботою про проблеми рівнян. У 2010 році його обрали депутатом Рівненської міської ради від ВО Батьківщина за округом №14. З січня 2013 року він очолював фракцію Батьківщина в міськраді. У наступному скликанні продовжив депутатську діяльність, активно займаючись соціальними ініціативами, допомогою малозабезпеченим, розвитком громади.
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Олександр не вагався — пішов захищати Батьківщину. Він служив у 14-й окремій механізованій бригаді ЗСУ, був ротним, піхотинцем. На фронті показав себе мужнім воїном, неодноразово ризикував життям заради побратимів. Його дописи з передової, сповнені правди про війну, надихали багатьох. Він розповідав про будні захисників, про втрати, про надію. Навіть на війні не припиняв громадську діяльність — організовував допомогу, підтримував зв’язок з Рівним.
Олександр був людиною слова та діла. Він організовував акції, збирав кошти на потреби фронту, допомагав родинам загиблих. Його принципова позиція, готовність боротися за справедливість робили його помітною фігурою в Рівному. У 2024-2025 роках, попри службу, він продовжував впливати на місцеве життя через колег та друзів.
Дружина Олександра Курсика: Євгенія та сімейне життя
Дружина Олександра Курсика — Євгенія Курсик — була його опорою впродовж багатьох років. Вони познайомилися ще в юності, коли Олександру було 18. Євгенія завжди підтримувала чоловіка в його прагненнях, надихала на нові звершення. Разом вони виховували дітей — у подружжя є донечка, яка народилася в 2015 році, та син.
Сім’я Курсиків відома в Рівному як згуртована та активна. Євгенія неодноразово приїжджала до чоловіка на передову, навіть якщо це були лише короткі зустрічі на 15 хвилин. Вона ділилася спогадами про те, як вимолювала його життя під час війни, але цього разу не змогла. Після смерті дружина опублікувала зворушливі слова в соцмережах: Запам’ятайте його таким — сильним, добрим, принциповим. Вона подякувала всім, хто підтримував родину в ці важкі дні.
Сімейне життя Олександра було прикладом любові та взаємоповаги. Діти росли в атмосфері патріотизму, відповідальності. Дружина завжди залишалася поруч, навіть коли чоловік був далеко. Її пости та фото разом з Олександром показують щирі почуття, які витримали випробування війною та хворобою.
Причина смерті Олександра Курсика: хронологія подій лютого 2026
Причина смерті Олександра Курсика офіційно не розголошується, але хронологія подій відома. Ще 12 лютого 2026 року його терміново госпіталізували до реанімаційного відділення в критичному стані. Медики боролися за життя, але зусилля виявилися марними. 26 лютого звістка про смерть поширилася містом.
Раніше повідомляли про важкий стан, але деталі хвороби не уточнювали. Дехто припускав ускладнення після поранення чи загострення хронічного захворювання, проте офіційних підтверджень немає. Лікарі робили все можливе, але врятувати воїна не вдалося. Смерть настала після кількох тижнів боротьби в інтенсивній терапії.
Громада Рівного відреагувала болісно. Депутатка Галина Кульчинська першою повідомила сумну новину. Побратими, колеги-журналісти, політики висловлюють співчуття. Багато хто згадує його як людину, яка завжди йшла до кінця, не зраджувала принципам.
Спадщина Олександра Курсика: пам’ять та вшанування
Олександр Курсик помер, але його справа живе. Він залишив по собі сотні добрих справ, сотні врятованих життів через допомогу, тисячі натхненних людей. У Рівному його пам’ятають як чесного депутата, сміливого воїна, талановитого журналіста.
Громада чекає інформації про прощання та похорон. Ймовірно, церемонія відбудеться в Рівному з почестями, гідними захисника. Багато хто пропонує увічнити пам’ять — назвати вулицю, встановити меморіальну дошку, створити фонд його імені для допомоги військовим.
Його життя — приклад служіння. Від маленького села Срібне до передової — шлях людини, яка любила Україну понад усе. Дружина, діти, побратими, друзі — всі вони продовжуватимуть справу, яку він розпочав.
Олександр Курсик помер занадто рано, у 40 років. Але його внесок у боротьбу за свободу, у розвиток Рівного залишиться назавжди. Вічна пам’ять герою.
Інші новини: Валерій Харчишин: біографія, діти, нові стосунки та колишня дружина