Філарет патріарх залишив глибокий слід в історії українського православ’я. Народжений 23 січня 1929 року в селі Благодатне Амвросіївського району Донецької області як Михайло Антонович Денисенко, він пройшов шлях від простого хлопця з шахтарської родини до одного з найвпливовіших церковних діячів сучасності. Його життя поєднувало служіння Церкві, боротьбу за незалежність українського православ’я та складні випробування, включно з відлученням від Московського патріархату. Філарет патріарх помер 20 березня 2026 року на 98-му році життя після тривалого погіршення здоров’я та госпіталізації 9 березня того ж року через загострення хронічних хвороб. Серце зупинилося в київській лікарні, де він перебував під наглядом медиків.
Михайло Денисенко виріс у складні часи: батько Антон Дмитрович загинув на фронті 1943 року, мати Меланія Кирилівна виховувала дітей сама. Голодомор забрав діда, а війна залишила родину без годувальника. Незважаючи на труднощі, хлопець з дитинства цікавився духовним життям. Після школи 1946 року вступив до Одеської духовної семінарії, яку закінчив з відзнакою. Того ж року став студентом Московської духовної академії. Уже на другому курсі, 1 січня 1950 року, прийняв чернечий постриг з ім’ям Філарет. Це ім’я стало символом усього його подальшого шляху.
Шлях Філарета від семінариста до митрополита
Філарет патріарх швидко піднімався церковними сходами. Після закінчення академії 1952 року захистив кандидатську дисертацію, викладав у семінаріях, став інспектором, а згодом ректором. 1962 року хіротонісаний на єпископа Луганського, потім – Житомирського, потім – Дмитрівського вікарія Московської єпархії. З 1966 року – архієпископ Київський і Галицький, екзарх України. У 1971 році отримав сан митрополита. Протягом десятиліть керував українським екзархатом РПЦ, але вже тоді проявляв самостійність у питаннях національної ідентичності Церкви.
У 1990 році після смерті патріарха Пимена Філарет став найімовірнішим кандидатом на Московський престол. Однак вибори виграв Алексій II. Це стало поворотним моментом. Філарет повернувся до Києва та почав рух за автокефалію. 1992 року на соборі УПЦ проголосив незалежність, але Москва відреагувала анафемою 1997 року. Незважаючи на це, Філарет створив УПЦ Київського патріархату, очолив її як патріарх і зробив потужною структурою, що об’єднувала мільйони вірян.
Його діяльність сприяла Томосу про автокефалію 2019 року, хоча сам не увійшов до ПЦУ через розбіжності з Епіфанієм. Залишився почесним патріархом, зберігши вплив на частину духовенства та вірян. У 2019 році отримав звання Героя України.
Дружина та особисте життя Філарета
Філарет патріарх ніколи офіційно не був одруженим, бо прийняв чернецтво та священство. Однак у пресі неодноразово з’являлися чутки про цивільну дружину Євгенію Петрівну Родіонову, яка нібито народила йому трьох дітей – двох дочок та сина Андрія. Сам Філарет заперечував ці відомості, пояснюючи, що Євгенія – названа сестра, в родину якої він увійшов після смерті її брата. Він казав, що замінив батькам загиблого сина, а племінники жили окремо: один у Сибіру, інша в Києві.
Дружина Євгенія Родіонова померла 1998 року. Філарет стверджував, що ніколи не порушував чернечих обітниць. Ці чутки використовували противники в 1990-х для дискредитації, але доказів не надали. Особисте життя патріарха залишалося закритим: після прийняття чернецтва він присвятив себе Церкві, відмовившись від сімейних зв’язків.
Смерть Філарета патріарха 20 березня 2026 року
Філарет патріарх помер 20 березня 2026 року в київській лікарні після тривалої хвороби. 9 березня його госпіталізували через загострення хронічних недуг. Стан спочатку залишався складним, але згодом дещо покращився. Лікарі забезпечували постійний нагляд, проте серце зупинилося на 98-му році життя, 77-му році чернецтва та 65-му році архієрейства.
Митрополит Епіфаній повідомив: Серце Патріарха Філарета зупинилося на 98-му році життя. Але молитва та пам’ять про нього залишаться в помісній автокефальній Українській Православній Церкві довіку. Він висловив співчуття рідним та закликав до молитви за упокій душі. УПЦ КП та інші гілки українського православ’я також відреагували словами жалю, відзначаючи внесок Філарета в боротьбу за незалежність Церкви.
Патріарх Філарет залишив духовний заповіт, складений 2025 року, де просив відспівувати його архієреями УПЦ КП та закликав до єднання українського православ’я. Пам’ять про нього як про борця за автокефалію та незалежність Церкви збережеться в історії.
Спадщина Філарета патріарха в українському православ’ї
Філарет патріарх став символом боротьби за самостійну українську Церкву. Його рішення 1992 року про незалежність УПЦ від Москви відкрило шлях до Томосу 2019 року. Навіть після розриву з ПЦУ він продовжував служити, проводив богослужіння у Володимирському соборі, підтримував вірян у важкі часи війни.
Його життя – приклад стійкості: від репресій радянських часів до анафеми Москви, від створення УПЦ КП до визнання частини його внеску в автокефалію. Філарет патріарх залишив по собі тисячі хіротоній, сотні храмів та мільйони послідовників. Його смерть 20 березня 2026 року завершила епоху, але ідеї незалежності Церкви живуть далі.
Інші новини: Великдень 2026 по старому календарю: цікаві факти